Британська довгошерста кішка — зовнішній вигляд, характер породи та поведінка

Очі дуже виразні та круглі. Розставлені широко. Їх колір пов`язаний з забарвленням вовни і може бути:

• блакитним;
• мідним;
• золотим;
• помаранчевим.

Довжина вовни - це головна відмінність довгошерстих британців від короткошерстих. У хайлендерів вона середньої довжини, дуже щільна і грубувата на дотик. Виглядає плюшевою через те, що не прилягає щільно до тіла. Має розвинений підшерсток. У таких кішок на шиї та на ногах шерсть густіша.

Для представників цієї породи допускаються будь-які забарвлення, тому кішки можуть бути:

1. Черепахові. Червоні та чорні або кремові та блакитні плями рівномірно розташовані по всьому тулубу.
2. Таббі. Плями та малюнки мають чітку форму.
3. Біколорні. Поєднання білого та основного забарвлення, яке не займає більше половини всього тіла. Кольорова частина чітко виражена і не має білого волосся. Одне вухо обов`язково теж пофарбоване.
4. Колор пойнт. Пофарбовані вуха, хвіст, лапи та обличчя у вигляді маски.
5. Димчасті. Мають характерний білий підшерсток. Голова, спина і ноги зазвичай темнішого кольору, а вуха і комір — сріблясті.

До кожного забарвлення пред`являються різні вимоги і норми, невідповідність яким може вважатися породним недоліком.

Стандарти для цих котів досі коригуються та доповнюються. Це позитивно позначається на розвитку та стабілізації породи.

Характер та поведінка

Довгошерсті британці мають відмінний характер, який дозволяє їм стати ідеальним домашнім вихованцем. Вони дуже спокійні і трохи навіть флегматичні. Хайландери не проти повеселитися, але набагато більше їм подобається просто спати та відпочивати. Вони іноді настільки байдужі до того, що відбувається навколо, що більше схожі на плюшеву іграшку, а не на тварину. Коти набагато активніші, ніж кішки.

Кошенята у цієї породи дуже грайливі та цікаві, але досить швидко підлаштовуються під ритм господарів. До 2-3 років, досягаючи повного фізичного та емоційного розвитку, стають спокійнішими.

Представники цієї породи швидко навчаються. Вони легко розуміють, де лоток чи місце годування, що можна робити, а що не можна, а також досить акуратні.

Такі вихованці дуже спокійні. Їх важко викликати на емоції. Вкрай рідко ображаються і ховаються від господарів. Вони неквапливі, але лінивими їх назвати не можна.

Хайлендери досить товариські тварини, але мають почуття власної гідності. Ці вихованці ніколи не будуть нав`язуватись чи мішатися під ногами. З легкістю вживаються з іншими тваринами, навіть із птахами чи дрібними гризунами. Їхня природна інтелігентність не дозволяє їм вплутуватися в бійки, вони швидше віддадуть перевагу уникнути конфлікту.

Цих вихованців може дратувати зайве проявлення уваги. Вони не люблять постійного погладжування. Така поведінка ці тварини можуть вибачити лише дітям. Від малюків британські довгошерсті готові терплять будь-які витівки і жодної агресії вони не проявлятимуть.

Прив`язуються до господарів та люблять отримувати певну порцію ласки. Вимушена самота переносять непогано. Їм навіть подобається іноді побути одним у домі.

Незважаючи на те, що від природи представники цієї породи дуже стримані, характер індивідуального вихованця залежить від правильного виховання. Якщо господар ласкавий і уважний по відношенню до кішки, то і вона відповідатиме йому взаємністю.

Така порода чудово підійде як для одиноких людей, так і для великої галасливої ​​родини.

Правильний догляд та годування

Британські довгошерсті кішки не вимагають особливого догляду, але він має бути регулярним. Шерсть необхідно вичісувати 2-3 рази на тиждень, а в період линяння рекомендується це робити щодня. Переважно використовувати щітку з натуральною щетиною, а не пуходірку, так як вона може видерти живі волоски. Якщо утворюються ковтуни, їх слід вистригати. Варто почати приручати кошеня з дитинства до цих процедур, тоді в дорослому стані їм навіть подобається такий догляд.

При купанні обов`язково треба використовувати спеціальні шампуні або кондиціонери, а також почистити шубку сухими засобами. Водні процедури часто робити не рекомендується.

У хайлендерів дуже швидко відростають пазурі і вони починають шаруватись і обламуватися, тому слід двічі на місяць їх злегка підстригати. Вуха та очі потрібно регулярно оглядати та промивати при необхідності.

Господарям не варто забувати давати вихованцю спеціальні засоби, які допоможуть виводити шерсть зі шлунка, що накопичилася.

Ця порода схильна до ожиріння, тому що її представники дуже люблять поїсти. Тому власнику слід контролювати раціон та стежити, щоб тварина не переїдала. В середньому на один кілограм ваги має припадати близько 70 кілокалорій. Годувати можна як натуральною їжею, так і професійними кормами. Меню слід підбирати для довгошерстих кішок, а також враховувати вагу, вік та інші фізіологічні стани тварини.

Готові корми повинні бути преміум класу та містити всі необхідні вітаміни та мінерали. Домашня їжа обов`язково повинна включати:

• нежирне м`ясо: телятина, курка та індичка; його можна давати сирим, підмороженим або злегка ошпареним окропом;
• субпродукти;
• варену та очищену від луски та кісток рибу;
• каші на воді;
• яйця (краще вибирати перепелині);
• нежирні кисломолочні продукти без добавок;
• пророщені зерна.

У жодному разі не можна годувати таких вихованців жирним м`ясом, солодкими, солоними чи гострими продуктами, а також не слід давати картоплю та бобові. При натуральному годуванні обов`язково треба додавати вітамінно-мінеральні комплекси. Змішаний тип харчування цьому виду не підходить. Коли тварина вже звикла до раціону, власнику не слід намагатися урізноманітнити або повністю поміняти корм.

У вихованців обов`язково має бути постійний доступ до свіжої та чистої води. В іншому їм необхідний лише стандартний набір: лоток, миски для води та корму, місце для відпочинку та кілька іграшок. А також, як і іншим домашнім тваринам, їм потрібна турбота та увага.